* * *
Ты долго верил идеалам,
Надеждам долго верил ты;
Но, наконец, пора настала –
Ты начал презирать мечты.
Ты понял: жизни идол – деньги
И служат им расчёт, корысть.
И никуда ты их не денешь
Тянущих нас куда-то вниз.
И путь прямой нам здесь неведом,
Судьба рвёт цепи словно нить…
Как землю примирить и небо?
Как душу с телом примирить?
* * *
Хожу, как ходят многие
Ходили до меня,
Ношу свою убогость
Слов мелочью звеня.
Мы все здесь не случайно,
Не от пустой кумы,
Бросаясь то в отчаяние,
То радуемся мы.
Вздымаем перья кочетом,
Не слышим зов души,
И жить красиво хочется,
При этом не грешить.
Так неужель мы – изморозь –
Растаем поутру?
А вызрели, не вызрели -
Нас всё равно сотрут?
* * *
Идут по траве гуси,
Им тесен усадьбный двор,
Как громогласные гусли
Ведут меж собой разговор, -
О тине зеленолицей,
О некрутой волне.
Такие важные птицы
Жизнью довольны вполне.
* * *
И мы ворвались в площадь круга,
И думали средь кутерьмы:
Достаточно любить друг друга,
Понять друг друга сможем мы.
А время шло, менялись сроки,
И вызвездилась жизни суть:
Деревья тоже одиноки
Пусть даже и растут в лесу.
* * *
Как блещут радостно росинки
У тихой речки на траве;
Попробуй их из жизни вынь-ка –
Нет, не удастся и тебе.
Удачи ищем, ищем счастья,
А это ли приносят дни…
Росинки через час погаснут.
Зато сверкали как они!!!
* * *
Бросил дом, бросил улицы эти,
Бросил сытость, размеренность дня.
Золотые частые сети
Удержать не сумели меня.
Я под вербой сегодня ночую,
Под раскидистой вербой такой.
А дорогу свою оплачу я,
Оплачу я свой непокой.
* * *
Ветер траву гладит
Словно загривок коню,
И на речной глади
Рябь оставляет свою.
Берег бросается в речку,
Где и лазурь пролита…
За окоёмом – вечность.
Здесь же царит красота.
* * *
Что эти клятвы, обеты –
Страсти короткой бред;
Им продолжения нету
Даже на этой земле.
В полдень бывает вечер,
Тесно от туч синеве.
Вон как буянит ветер,
Чтобы исчезнуть в траве.
ПЕРЕПУТЬЕ
С кем – она точно не знала,
Выбора даль темна.
Сильно она страдала.
Сильно страдала она.
Колю она знала
С первой школьной скамьи.
Дима, немного немало –
Из благородной семьи.
Коли родители – ветхость –
Взглянешь, наморщишься – ах!
Димины – вилла, как крепость,
В крепость встроен гараж.
Колины – на заводе,
Плата – заплатой владей.
Димины – сами заводят
И нанимают людей.
С Колей – сплошная наледь,
Самое сладкое - блин.
Димины столько отвалят,
Куча денег за ним.
Колю она любит,
Как говорят, душой.
Дима – налим на блюде,
Жирный такой, большой.
Коля трудяга, вестимо,
Тянет, как тянет мул…
Перетянул Дима.
Дима перетянул.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.